Прочитане жовтня

Жовтень вийшов не таким "спукі" як хотілось, але тим не менш багатим на враження і нові відкриття. Кожна з книг запропонувала щось унікальне, залишивши по собі глибокі враження.

Rogue Protocol

Третя книга серії пригод Вбивцебота, в якій він продовжує розкривати таємниці корпорації GrayCris і рятує чергову групу нерозумних людей. Впевнена, що навіть якщо книга складатиметься з одних лише епізодів того як Вбивцебот дивиться свій улюблений серіал і закочує очі від поведінки людей, я все одно скажу що книжка чудова.

Марта Веллс неймовірно майстерно поєднує серйозне і смішне. Серія продовжує ставити питання про те, що саме робить з людини людину, не забуваючи про гумор(який мені заходить). Цього разу разом з нерозумними людьми Вбивцеботу доводиться рятувати ще й не дуже розумного робота. Як і взаємодія з A.R.T. динаміка між Вбивцеботом і Мікі була чудова. Книжка видалась мені динамічнішою за попередні, і якось несподівано закінчилась за один вечір 4.5⭐.

There needs to be an error code that means “I received your request but decided to ignore you.

I hate caring about stuff. But apparently once you start, you can't just stop

Or Miki was a bot who had never been abused or lied to or treated with anything but indulgent kindness. It really thought its humans were its friends, because that’s how they treated it. I signaled Miki I would be withdrawing for one minute. I needed to have an emotion in private

The God of the Woods

Книга розповідає про події навколо зникнення дівчини з літнього табору, яким володіє її родина. Оповідь ведеться від кількох персонажів і поступово розкриває таємниці не лише зникнення дівчини, але й загадкові обставини зникнення її старшого брата, та інші сімейні секрети. Цікаво, що попри літній контекст, в мене весь час був дуже осінній вайб, тому рада що прочитала її саме в жовтні.

Історія почалась дуже сильно, але чим далі по сюжету, тим менш цілісною вона мені видавалась. Можливо через це я читала її досить довго, і невеликими шматочками. Розвʼязка виявилась посередньою. Авторка направляє нас різними напрямками, але завершення історії як і підводка до цього завершення перекреслюють все. І як тільки ця підводка зʼявляється — фінал стає дуже передбачуваним, і навіть банальним. Мені він абсолютно не заметчився з тим як розвивались події. Попри це, книга написана добре, і деякі моменти все ж затягнули мене, тому я не можу сказати, що вона погана, просто not my cup of tea, 3.5⭐.

The Well of Ascension

Якщо висловити мої враження одним реченням: Просто хороша "друга-в-серії" книжка. Якщо висловити головну тему однією фразою: "Демократія - крінж"😅.

Події розгортаються через рік після подій "The Final Empire", герої стикаються з наслідками падіння Лорда Правителя, і їхня боротьба за утворення нової політичної системи стає центром сюжету. Це не лише історія про героїзм, а й про те яку відповідальність несе в собі влада.

Мені не дуже зайшли деякі сюжетні лінії(так, Зейн, я дивлюсь на тебе). Як на мене, лінія з Зейном спрацювала б, якби Сандерсон показав що Він змінилась, і може зробити щось справді погане. Книга може видатися заповільною через фокус на інтригах і політиці, але мені було дуже цікаво спостерігати за сюжетом. Шикарний третій акт, хоч я і зрозуміла куди все йде, бой оу бой, він мене не розчарував.

Стиль написання не поступається першій частині: книга динамічна, з чудовими екшен-сценами, яких у "The Final Empire" було менше. Особливо мене вразило, як розвиваються арки персонажів — вони стають все глибшими та ріднішими. Хоч "The Well of Ascension" і не така яскрава як "The Final Empire", вона тільки посилила мою любов до світу і героїв серії, і змусила почати третю частину в той же вечір, впевнені 4⭐.

It's easy to believe in something when you win all the time...The losses are what define a man's faith.

Elend: I kind of lost track of time… Breeze: For two hours? Elend: There were books involved.

A man can only lead when others accept him as their leader, and he has only as much authority as his subjects give to him.

All of the brilliant ideas in the world cannot save your kingdom if no one will listen to them

You must love him enough to trust his wishes, even if you disagree with them. You must respect him - no matter how wrong you think he may be, no matter how poor you think his decisions, you must respect his desire to make them. Even if one of them includes loving you.

Озброєні

Продовження історії про пригоди варти, особовий склад якої росте, як і проблеми, з якими стикаються герої. Морква все ще залишається центральною фігурою — він цікавий, чарівний, і все таке. Проте для мене справжньою зіркою цієї книги є Ваймз. Його складна натура і розвиток роблять його дуже харизматичним персонажем, а його погляди на справедливість і моральність змушують замислитися.

Не змінюючи свого легкого та гумористичного стилю, Террі Пратчетт, як завжди піднімає і важливі теми. В "Озброєних" ними стали стереотипи та расизм. Одне задоволення спостерігати за тим, як розвивається дружба між Дуболомом і Щебнем. Обидва поступово бачать особистість, колегу, навіть друга за межами поверхневого — етнічної приналежності. Повага і довіра повільно замінюють упередженість і ворожість героїв. Наразі для мене Озброєні одна з найкращих книг Дискосвіту 5⭐.

Cats will amusingly tolerate humans only until someone comes up with a tin opener that can be operated with a paw.

It's better to light a candle than curse the darkness.

Murder was in fact a fairly uncommon event in Ankh-Morpork, but there were a lot of suicides. Walking in the night-time alleyways of The Shades was suicide. Asking for a short in a dwarf bar was suicide. Saying 'Got rocks in your head?' to a troll was suicide. You could commit suicide very easily, if you weren't careful.

No clowns were funny. That was the whole purpose of a clown. People laughed at clowns, but only out of nervousness. The point of clowns was that, after watching them, anything else that happened seemed enjoyable.

Assassins did have a certain code, after all. It was dishonorable to kill someone if you weren't being paid.

The Six Deaths of the Saint

Я не писатиму синопсису, бо краще прочитати це оповідання не знаючи про нього абсолютно нічого. Ніколи не думала що можна так багато вкласти в таку коротку історію. На тридцяти сторінках заховано і епічний роман, і чудові арки персонажів, і теми кохання, смерті, приналежності, і бажання бути частиною чогось більшого. Alix E. Harrow не витрачає зайвих слів, вона дуже талановито і майстерно захопить вас, і не відпускатиме дуже довго, змушуючи думати про цю історію протягом тривалого часу. Читання зайняло в мене менше ніж годину, але я зачарована на все життя 5⭐.

Vicious

Нарешті назад до осінніх/дарк академія вайбів. Це моє перше знайомство з V. E. Schwab, і воно виявилося дуже вдалим. Я не дочекалася перекладу "Vengeful" українською, тому вирішила почати серію в оригіналі.

Розповідь ведеться у двох часових проміжках і розкриває нам історію двох друзів, Віктора й Елі, які, експериментують із надзвичайними можливостями та в результаті стають ворогами. Вони змагаються не лише за свої ідеї, але й за право на своє існування. Конфлікт між ними загострюється, і ми поступово дізнаємось про їхнє минуле, наповнене амбіціями, зрадою та моральними дилемами. Те, як побудована розповідь, змушувало мене читати все більше з кожним днем. Напружена атмосфера витримується протягом усієї книги. Вона темна, трохи божевільна, and I love it 4⭐.

When no one understands, that's usually a good sign that you're wrong.

But these words people threw around - humans, monsters, heroes, villains - to Victor it was all just a matter of semantics. Someone could call themselves a hero and still walk around killing dozens. Someone else could be labeled a villain for trying to stop them. Plenty of humans were monstrous, and plenty of monsters knew how to play at being human.

All Eli had to do was smile. All Victor had to do was lie. Both proved frighteningly effective.

You must make time for that which matters, for that which defines you: your passion, your progress, your pen. Take it up, and write your own story.

Поштова лихоманка

Головний герой книги, Мокр фон Губперук, — талановитий шахрай, який отримує другий шанс у житті завдяки лорду Ветінарі. Його завдання — відновити роботу Поштової служби Анк-Морпорка, що давно занепала. В процесі цього він стикається з безліччю труднощів: як зі старими запиленими листами, так і з конкуренцією від сучасної телеграфної компанії.

Сюжетно найкраща книга серії Дискосвіту, я не могла відірватися, але просів притаманний творам Террі Пратчетта гумор. Однією з особливостей роману є його критичний погляд на тему корпорацій, прогресу та людської жадібності. Пратчетт майстерно розкриває, як суспільство може ставати заручником технічних новацій, забуваючи про основні цінності та людяність. Загалом, "Поштова Лихоманка" — це чудовий приклад того, як фентезі може використовуватися для сатиричного аналізу соціальних питань. Роман сповнений іронії, сарказму та життєвої мудрості, що робить його не лише розважальним, але й повчальним читанням, тому 5⭐.